У Львові презентували книжку Ігоря Ребезнюка “Українське наукове слововживання”

        Давно не було таких гарячих дебатів серед львівського письменства, як цього разу. А схвилювала творчу спільноту наукова книжка, а точніше навчальний посібник “Українське наукове слововживання”, видане в “Споломі”, яку презентував доктор технічних наук, професор Національного лісотехнічного університету України  Ігор Ребезнюк. У своїй промові автор книжки доводив необхідність правильного використання наукових і нормативних засад слововживання і словотворення, що становлять основу для згармонізованого вдосконалювання української наукової мови. І цьому є своя причина: десятиліттями українську мову, як і науково-технічне слововживання радянські ідеологи нівелювали, штучно усуваючи з неї  українську термінологію. Таким чином, щоби її асимілювати в російський мовний контекст. Працюючи над книжкою, автор простудіював 145 наукових праць, що засвідчує глобальність викладеної теми.
        Відрадно, що на презентації  була присутня одна з рецензенток книжки-посібника, пані Оксана Гриджук – докторка педагогічних наук, професорка катедри соціології та культурології Національного лісотехнічного університету України. Вона допомогла презентантові  більш стисло й аргументовано викласти концепцію книги.
        Зі словом підтримки виступив і пан Василь Масюк – давній прихильник наукової творчості Автора, ініціатор створення інституту розвитку лісівництва і деревинництва. Він запевнив, що Ігор Ребезнюк дає собі відлік у тому, що втілити написане в життя не менш важливо, хоч це і довготривалий процес. Про непросткість підготовки рукопису до друку розповіла  ще одна гостя товариства – головна редакторка видавництва «Сполом» пані Галина Капініс.
        Дуже цікаві і грунтовно-змістовні були виступи львівських письменників. У своїх промовах Лана Перлулайнен, Богдан Смоляк, Григорій Чопик, Василь Чабан визнали видання дуже потрібним і безцінним, особливо для тих, хто послуговується мовним контентом в науковій діяльності. Поет і доктор історичних наук Петро Шкраб’юк, подякувавши автору посібника, висловив сподівання, що введення до вжитку правильних слів – справа часу: адже ще років двадцять тому важко було уявити, що українці легко приймуть такі призабуті слова як “гвинтокрил”, “копаний м’яч”, “гринджоли”, “жарівка”,  “наплічник”… А ще вартувало б згадати, що замість чужого слова ” копійка” існують “сотики”. Цей порівняльний ряд можна продовжувати. 
        Письменник, заслужений працівник культури України Віктор Палинський влаштував дискусію про складність вживання термінологічних слів у художніх творах. Але найважче довелося модератору Олесеві Дяку – очільнику письменницької організації, бо він мусив координувати регламент чисельних промов. Адже знаючим людям було про що поговорити.